Побічні реакції при проведенні СІТ та перша допомога

Домашня / Популярні статті / Побічні реакції при проведенні СІТ та перша допомога

При проведенні СІТ алергенами у вигляді драже вкрай рідко можуть виникати побічні реакції. Вони можуть розвиватись через 10хв і більше після прийому  алергену і проявлятися у вигляді симптоматики алергічного захворювання, на яке хворіє пацієнт (пароксизмів кашлю, бронхоспазму, чхання, головного болю,  закладення носу, явищ кропив’янки, набряків тощо); також можуть виникати  свербіж ротової порожнини, набряк слизової оболонки ротової порожнини, язика, проблеми з шлунково-кишковим трактом, абдомінальні прояви, які частково є залежними від дози.

Ці побічні ефекти, зазвичай, зникають самі по собі і не потребують припинення  лікування. У випадку виникнення побічних реакцій необхідно зробити корекцію дози.

Слід розуміти, що при передозуванні, тобто перевищення дози  алергенів, які приймає хворий під час проведення алерген-специфічної імунотерапії, може призвести до виникнення у нього побічних реакцій.

У разі виявлення небажаних реакцій після вживання драже необхідно:

Перша долікарняна допомога

  1. Промити шлунок слабким розчином марганцевокислого калію чи кип’яченої води. Дати випити будь-який сорбент (активоване вугілля, аеросил, поліфепан тощо).
  2. Негайно викликати лікаря.

Перша лікарська допомога

Якщо виконано пункт 1 і немає позитивного ефекту, необхідно:

  1. Ввести 0,3-0,5 мл (дітям 0,15 – 0,3 мл) 0,1% розчину адреналіну підшкірно з інтервалами 5-10 хвилин. Кратність та доза адреналіну, що вводиться, залежить від тяжкості реакції та показників артеріального тиску. При тяжкому анафілактичному шоці розчин адреналіну необхідно ввести внутрішньовенно в 20 мл 40% розчину глюкози. Загальна доза адреналіну не повинна перевищувати 2 мл (дітям 1 мл) 0,1% розчину. Слід пам‘ятати, що повторне введення малих доз адреналіну більш ефективне, ніж однократне введення великої дози.
  2. Якщо артеріальний тиск не стабілізується, необхідно негайно починати внутрішньовенне крапельне введення норадреналіну (або мезатону) 0,2 – 1,0 – 2,0 мл на 500,0 мл 5% розчину глюкози.
  3. Внутрішньом‘язово або внутрішньовенно струминно ввести глюкокортикостероїдні препарати: преднізолон 60-120 мг (дітям 40-100 мг), дексаметазон 8-16 мг (дітям 4-8 мг) або гідрокортизон сукцинат або гемісукцинат 125-250 мг (дітям 25-125 мг).
  4. Внутрішньом‘язово ввести 2,0 мл (дітям 0,5-1,5 мл) розчину тавегілу 0,1% або супрастіну 2,5% під контролем артеріального тиску.
  5. При бронхоспазмі внутрішньовенно вводиться 10,0 мл (дітям 2-8 мл) 2,4% розчину еуфіліну на 0,9% розчині хлористого натрію або дексаметазон (20-40 мг).
  6. Серцеві глікозиди, дихальні аналептики (строфантін, корглікон, кордіамін) вводять за показаннями.
  7. При необхідності слід відсмоктати слиз з дихальних шляхів, блювотні маси та проводити оксігенотерапію.
  8. Всі хворі з анафілактичним шоком повинні бути госпіталізовані. Транспортування хворих проводиться після виведення із загрозливого стану або реанімаційною бригадою, оскільки в ході евакуації можливе повторне падіння артеріального тиску та розвиток колапсу.

Враховуючи можливість розвитку алергічних реакцій загального типу та анафілактичного шоку у окремих високо сенсибілізованих осіб, хворі після прийому алергену повинні знаходитись під медичним наглядом не менше 30 хвилин. Алергологічний кабінет повинен бути забезпечений засобами протишокової терапії.