Побічні реакції на введення алергенів в вигляді розчину

Домашня / Популярні статті / Побічні реакції на введення алергенів в вигляді розчину

Як шкірне тестування з алергеном (вкрай рідко), так і специфічна імунотерапія  можуть викликати небажані реакції організму. В зв‘язку з цим, у кабінеті, де проводиться специфічна діагностика та специфічна імунотерапія хворих, повинні бути фармакологічні препарати та інструментарій для надання невідкладної допомоги. Місцева реакція на алергени виникає через 15-20 хвилин (реакція негайного типу). У особливо чутливих хворих вкрай рідко може виникнути системна алергічна реакція та анафілактичний шок, тому хворі після введення алергену повинні знаходитись під медичним наглядом не менше 30 хвилин.

Надання допомоги при реакціях системного типу та анафілактичному шоці

У випадках, коли під час введення алергенів з діагностичною чи лікувальною ціллю у пацієнта виникає загальна слабкість чи збудження, відчуття жару в усьому тілі, почервоніння обличчя, висип, кашель, утруднене дихання, болі в животі, необхідно проводити наступні заходи.

Перша долікарняна допомога

  1. Негайно припинити введення алергену, хворого покласти (голова повинна бути нижче ніг), повернути голову на бік, висунути нижню щелепу, видалити зйомні зубні протези.
  2. Обколоти місце ін‘єкції 0,3-0,5 мл 0,1% розчину адреналіну з 4,5 мл 0,9% розчину хлористого натрію.
  3. До місця ін‘єкції прикласти лід або грілку з холодною водою на 10-15 хвилин.
  4. В кінцівку ввести 0,3-0,5 мл 0,1% розчину адреналіну (дітям 0,15- 0,3 мл).
  5. Негайно викликати лікаря.

Перша лікарняна допомога

Якщо виконані пункти 1-5 і немає позитивного ефекту, необхідно:

  1. Ввести 0,3-0,5 мл (дітям 0,15 – 0,3 мл) 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду підшкірно з інтервалами 5-10 хвилин. Кратність та доза адреналіну, що вводиться, залежить від тяжкості реакції та показників артеріального тиску. При тяжкому анафілактичному шоці розчин адреналіну необхідно вводити внутрішньовенно в 20 мл 40% розчину глюкози. Загальна доза адреналіну не повинна перевищувати 2 мл (дітям 1 мл) 0,1% розчину. Слід пам‘ятати, що повторне введення малих доз адреналіну більш ефективне, ніж однократне введення великої дози.
  2. Якщо артеріальний тиск не стабілізується, необхідно негайно починати внутрішньовенне крапельне введення норадреналіну (або мезатону) 0,2 – 1,0 – 2,0 мл на 500,0 мл 5% розчину глюкози.
  3. Внутрішньом‘язово або внутрішньовенно струминно ввести глюкокортикостероїдні препарати: преднізолон 60-120 мг (дітям 40-100 мг), дексаметазон 8-16 мг (дітям 4-8 мг) або гідрокортизон сукцинат 125-250 мг (дітям 25-125 мг).
  4. Внутрішньом‘язово ввести 2,0 мл (дітям 0,5-1,5 мл) розчину тавегілу 0,1% або супрастіну 2,5% під контролем артеріального тиску.
  5. При бронхоспазмі внутрішньовенно вводиться 10,0 мл (дітям 2-8 мл) 2,4% розчину еуфіліну на 0,9% розчині хлористого натрію або дексаметазон (20-40 мг).
  6. Сердечні глікозиди, дихальні аналептики (строфантін, корглікон, кордіамін) вводять за показаннями.
  7. При необхідності слід відсмоктати слиз з дихальних шляхів, блювотні маси та проводити оксігенотерапію.
  8. Всі хворі з анафілактичним шоком повинні бути госпіталізовані. Транспортування хворих проводиться після виведення із загрозливого стану або реанімаційною бригадою, оскільки в ході евакуації можливе повторне падіння артеріального тиску та розвиток колапсу.

Дози препаратів, що вводяться та тактика лікаря визначаються клінічною картиною, однак у всіх випадках необхідно, в першу чергу, введення адреналіну, глюкокортикоїдів, антигістамінних препаратів.

Введення антигістамінних препаратів фенотиазінового ряду  (пипольфен, дипразін та ін.) та препаратів кальцію не рекомендується.