Особливості застосування розчинів алергенів для СІТ та шкірних проб

Домашня / Популярні статті / Особливості застосування розчинів алергенів для СІТ та шкірних проб

Розчини алергенів використовуються для проведення СІТ та шкірних проб.

Шкірні проби з алергенами

Показаннями для шкірної діагностики алергенами є анамнез, дані клінічного та лабораторного обстеження.

Шкірні проби ставлять на внутрішній поверхні передпліччя на відстані (3010) мм  одну від одної або на шкірі спини.  Одночасно дозволяється проводити до 30 проб, якщо вони проводяться методом уколу (прик-тест), чи до 15, якщо проводяться методом скарифікації. Прик-тест не має вікових обмежень. У дітей до 15 років число проб з алергенами (методом уколу)  не повинно перевищувати числове значення їх віку (для скарифікації – вдвічі менше).

Алерген-специфічна імунотерапія (СІТ)

На основі одержаних результатів діагностики вирішують питання про проведення алерген-специфічної імунотерапії (СІТ). СІТ  проводиться лише після одержання лікарем письмової інформованої згоди пацієнта!

Алерген-специфічна імунотерапія (СІТ) є важливим методом лікування алергічних захворювань, призначається виключно лікарем-алергологом і проводиться під його контролем. СІТ  алергенами епідермальної групи проводиться хворим, у яких встановлено сенсибілізацію до даних  алергенів методом шкірного тестування. При проведені СІТ алергени хворим вводять підшкірно. Інші шляхи введення алергенів з лікувальною метою  можуть бути застосовані лише на основі нормативних документів (відповідних інструкцій, протоколів, стандартів або методичних рекомендацій),  затверджених МОЗ України. За приготування розведень алергену в асептичних умовах для проведення СІТ  та використання приготованих розведень несе відповідальність лікар-алерголог.

Схеми СІТ можуть бути різними – від прискорених до уповільнених. Як правило, СІТ проводять після алергометричного титрування (вводять внутрішньошкірно послідовні розведення алергену, якими мають проводити СІТ, і визначають найменшу концентрацію алергену, яка викликає шкірну реакцію). СІТ  починають з дози, в 10 разів меншої за ту,  що викликає шкірну реакцію. При виявленні  шкірної реакції  на групу алергенів, лікар-алерголог повинен визначитися щодо того, яким (якими) саме алергенами має проводитись СІТ. Проведення СІТ сумішшю алергенів, яка складається більше, ніж із 4 компонентів,  вважається за небажану.

Під час проведення СІТ у особливо чутливих хворих можуть виникати системні побічні реакції на введення алергенів. Тому кожний кабінет, де проводиться СІТ, повинен мати набір протишокових засобів. При виникненні анафілактичних реакцій медична допомога повинна надаватись згідно відповідних протоколів.

До складу лікарського засобу входять сполуки калію  та сполуки натрію, однак їх вміст є меншим 1 ммоля (39 мг)/дозу калію та 1 ммоля (23 мг)/дозу натрію, що дозволяє стверджувати, що цей лікарський засіб є практично вільним від калію та натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Лікування під час вагітності не проводиться. У випадку настання вагітності протягом проведення СІТ подальше застосування алергенів має бути визначене лікарем-алергологом, беручи до уваги можливий ризик для матері і дитини у випадку розвитку системної алергічної реакції і анафілактичного шоку.  У період годування груддю СІТ можлива тільки з дозволу лікаря-алерголога.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Препарати алергенів не впливають на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Прийом антигістамінних та глюкокортикостероїдних препаратів впливає на інформативність шкірних проб з алергенами  (зменшує розмір  папул аж до їх повної відсутності).

Прийом блокаторів гістамінових рецепторів H2, кромоглікату, кортикостероїдів у дозі до 15 мг преднізолону, похідних теофілінових препаратів не впливає на результати алерготестування. Можливий вплив при місцевому застосуванні стероїдних мазей. Бетаблокатори можуть підвищити шкірну реакцію.

СІТ недоцільно проводити у період лікування антибіотиками, цитостатиками чи імунобіологічними засобами. Її можна комбінувати з лікарськими препаратами, що застосовуються для лікування алергічних захворювань (неседативні антигістамінні препарати, кромони, бронхолітики, топічні глюкокортикостероїди, антилейкотриєнові засоби).

На діагностику та лікування алергенами не впливає прийом їжі.

Діти. Не рекомендується проводити шкірні проби з алергенами дітям віком до 1 року та  алерген-специфічну імунотепарію (підшкірно) дітям віком до 5 років. У дітей до 15 років число проб з алергенами (методом уколу)  не повинно перевищувати числове значення їх віку (для скарифікації – вдвічі менше).

Лікування алергенами дітей проводиться більш „пологими” схемами, прискорені схеми лікування (СІТ) не рекомендуються.